Тривале тренування перебудувало мозкові мережі й вивільнило ресурси для другої задачі

Дослідники Georgetown University простежили, як тривала практика змінює роботу мозку під час добре вивченої задачі. Добровольці понад 30 тисяч разів сортували змінені зображення автомобілів на дві категорії протягом п’яти–десяти тижнів. До і після тренування команда вимірювала активність мозку за допомогою функціональної МРТ та електроенцефалографії. Роботу опубліковано в Journal of Cognitive Neuroscience.

На початку категоризація переважно залучала префронтальну кору, пов’язану з плануванням, свідомими рішеннями та контролем. Після інтенсивної практики основна обробка змістилася до скроневої кори, яка бере участь у пам’яті та розпізнаванні складних об’єктів. У ній сформувалася ділянка, вибірково чутлива до натренованих категорій автомобілів. Інформація могла прямувати до систем формування відповіді, менше залежачи від префронтальної кори.

Як перевірили ефект для двох задач

Учасники одночасно виконували ще одне завдання. Чим сильніше натреновану категоризацію мозок переносив із префронтальної до спеціалізованої мережі, тим краще люди справлялися з другою дією. Автори трактують це як обхід «фронтального вузького місця»: автоматизована навичка вже не конкурує за той самий ресурс свідомого контролю. Результат уточнює уявлення, що будь-яка багатозадачність є лише швидким перемиканням уваги.

Висновок не означає, що всі складні дії можна безпечно поєднувати. Працює саме тривало натренована задача, для якої сформувалися окремі нейронні ланцюги; наприклад, робота з телефоном під час керування все одно відбирає зорову увагу. Наступне питання команди — які сигнали переводять навичку між ділянками мозку й які типи задач можуть стати сумісними. Автори також бачать можливі паралелі з формуванням звичок і навчанням систем штучного інтелекту без втрати старих навичок.